Proceedings of the International scientific and practical conference ―Ukrainian Forum of Scientific Strategies‖ (April 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 275 p.

224 редукцію негативних наслідків стресу, а й на актуалізацію внутрішніх ресурсів особистості та зміцнення її адаптаційного потенціалу У цьому контексті вагомого значення набуває салютогенетичний підхід, який фокусується на детермінантах здоров'я, психологічної стійкості та особистісного розвитку. Поняття салютогенетичної орієнтації, запропоноване А. Антоновським [11], може бути застосоване як на рівні індивіда, так і на рівні соціальних груп, і суспільства загалом. Воно корелює з дослідницькою парадигмою позитивної психотерапії (Н. Пезешкіан) [19], спрямованою на вивчення розуму та механізмів, що забезпечують оптимальне функціонування особистості, її розвиток та здатність до конструктивного подолання життєвих труднощів. Мета дослідження Здійснити теоретико-методологічне обґрунтування ролі салютогенетичного підходу в забезпеченні психологічної стійкості студентської молоді в умовах війни та розкрити специфіку його практичної реалізації через призму моделі балансу життєвих сфер по Н. Пезешкіан [19]. Виклад основного матеріалу Сучасні психологічні теорії здоров'я все більше ґрунтуються на салютогенетичній парадигмі, яка представляє зміщення наукового інтересу від вивчення причин захворювань до дослідження факторів збереження та зміцнення здоров'я. Термін «салютогенез» походить від лат. salus (здоров'я, благополуччя) та грец. genesis (походження)і концептуально відображає його центральне питання — генезу здоров'я як динамічного процесу. [11] Теоретичним підґрунтям салютогенетичного підходу є концепція А. Антоновського, який розглядав людину в контексті постійної взаємодії з навколишнім середовищем, та підкреслював необхідність системного бачення особистості. У межах цього підходу життєвий світ інтерпретується як принципово мінливий і невпорядкованийщо відповідає гетеростатичній моделі регуляції, на противагу класичній гомеостатичній стабільності. Отже, адаптація