Proceedings of the International scientific and practical conference ―Ukrainian Forum of Scientific Strategies‖ (April 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 275 p.

235 Міжнародний досвід представлений у документах Європейської Комісії та ЮНЕСКО, де наголошується на важливості інтегрованого підходу до збереження культурної спадщини, її сталого використання та залучення громад до цього процесу [8; 9]. Окрему групу становлять регіональні дослідження, зокрема праця В. В. Калініченка, В. В. Олянич та Є. П. Пугача, яка висвітлює історичний розвиток Слобожанщини та формування її культурного середовища [10]. Інформацію про діяльність Слобожанського краєзнавчого музею надають матеріали самого закладу, що дозволяє розглянути його як важливий осередок збереження локальної історичної спадщини [11]. Таким чином, аналіз літератури засвідчує наявність значної наукової та нормативної бази щодо охорони культурної спадщини, однак питання збереження конкретних об’єктів на рівні територіальних громад, зокрема Слобожанського краєзнавчого музею, потребує подальшого дослідження. Будівля, в якій нині розміщується Слобожанський краєзнавчий музей, є дореволюційною спорудою, зведеною у 1906–1907 рр. на початку ХХ ст. Первісно вона використовувалася як житловий будинок для керівників та власників Акціонерного товариства Циглерівських бурякоцукрового і механічного заводів [10]. У різні періоди в ній проживали представники адміністрації підприємства, зокрема керуючий Ф. І. Фрейгофер, а також відомий цукрозаводчик П. І. Харитоненко. До нашого часу будівля не збереглася у первісному архітектурному вигляді: вціліла лише частина приміщень, що включала житлові кімнати, їдальню та кімнату з каміном, які раніше використовувалися власниками підприємства. Упродовж ХХ ст. функціональне призначення споруди неодноразово змінювалося відповідно до суспільно- політичних трансформацій. Після подій 1917 р. у будівлі розміщувався клуб «Трудового полку», що об’єднував учасників воєнних подій та сприяв організації господарського життя місцевості. Згодом приміщення використовувалося як головна контора Циглерівського цукрозаводу, яку у 1925 р. було перенесено із села Циглерівка. У післявоєнний період, зокрема до 1984 р., у будівлі функціонувала лікарня. Важливим етапом у розвитку об’єкта стало