Proceedings of the International scientific and practical conference ―Ukrainian Forum of Scientific Strategies‖ (April 6-8, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 275 p.

245 показу. Глядачеві пропонується не готова відповідь, а простір напруженого впізнавання, де знайоме раптом перестає бути остаточно знайомим. Саме тому влучною видається думка про провокаційний характер цього меседжу, зверненого до публіки, яка нібито «все знає та все бачила» [6, с. 87]. Виставка працює проти інерції культурного автоматизму. Вона повертає давно канонізованому творові ризик нового прочитання. Окремої уваги заслуговує визначення П. Гудімовим власного методу як «вікі-моделі». Ідеться про спробу мислити виставку як відкриту систему смислів, де окремі елементи не підпорядковані жорсткій ієрархії, а вступають у відносини взаємного доповнення, уточнення, перегуку. За словами куратора, така модель «дає можливість відшукати велику кількість нових сенсів, взаємодій, діалогів» і залучає аудиторію до активного візуального прочитання експозиції [7, с. 42–43]. Це надзвичайно показово для сучасних кураторських практик, у яких виставка дедалі частіше мислиться як динамічна структура, відкрита до множинності трактувань. Не випадково ця ж модель була використана куратором і в інших проєктах, зокрема «Енеїда» та «Метрополіс». У підсумку проєкт «Тіні забутих предків» дає підстави говорити про кураторство як про повноцінний інтерпретаційний акт. Його завданням стає не лише організація матеріалу в просторі, а вироблення такої форми показу, в якій культурна пам’ять знову набуває зорової сили, емоційної переконливості та сучасної смислової напруги. Виставка в цьому випадку постає як місце зустрічі різних часових шарів і різних мов культури. Вона не просто актуалізує відомий твір, а повертає йому рух, відкритість, здатність знову хвилювати, знову ставити питання. Саме в цьому полягає одна з найважливіших рис сучасної кураторської стратегії: не повторювати канон, а примушувати його жити.