Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Science and Education‖ (April 10-12, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 217 p.

187 Північна війна 1700 – 1721 рр. займає особливе місце в історії України, Східної і Північно-Західної Європи. Ця війна завершувала понад столітній етап протистояння в цьому регіоні Швеції, Речі Посполитої, Данії та Росії. Передумови та причини Північної війни яка ще отримала назву Третьої Північної війни, передусім, полягали в оспорювання шведського панування у Північно-Східній Європі. Шведська експансія розпочалася ще за короля Густава II Адольфа (1611 – 1632) – талановитого полководця та дипломата, який реорганізував національну армію, флот, державне управління та фінансову систему, що стало основою для нових успішних завоювань. Зокрема, після розпаду у 1606 р. Кальмарської унії, що об‘єднувала Швецію і Норвегію в єдину державу під зверхністю Данії, Швеція вступила у Тридцятилітню війну на боці німецьких протестантів, завдяки перемозі в якій поширила свій вплив не лише на північ Балтійського моря, але й на завойовані нею Східну Померанію * , герцогства Бремен і Вердер. Наступні успішні війни дали можливість Швеції завоювати Фінляндію, Естляндію, Ліфляндію, Інгерманландію, взявши під повний контроль все Балтійське узбережжя. У 1613 р. війська Шведського королівства відвойовують у Данії провінцію Кальмар; у 1614 – 1617 рр., внаслідок втручання в події московської Смути, шведи захоплюють Інгрію та Карелію, а через чотири роки відбирають у поляків один з найбільших прибалтійських портів – Ригу. Тридцятилітня війна 1618 – 1648 рр., у якій Шведська Балтія виявила особливу активність, зміцнила її авторитет як найсильнішої протестантської держави Європи і завдяки перемогам скандинавської армії забезпечила контроль не лише над уже завойованими прибалтійськими землями, але й гирлом Одеру – своєрідною «брамою» до північнонімецьких земель. Невдоволені втраченими територіями Данія (яка поступилася провінцією Сконе) і Річ Посполита (що прагнула приєднати до своїх володінь Ліфляндію), намагаються отримати реванш в Балтії. У 1697 р. після коронації 15-тирічного Карла XII, давні супротивники Швеції вирішили, що з‘явилася нагода для планування військової кампанії. Ініціатором анти шведської коаліції виступила Річ Посполита, на трон якої було того ж року