Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Science and Education‖ (April 10-12, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Paris, France, 2026. - 217 p.

28 Наприклад, громадські інституції чи активісти можуть організувати кампанію на захист права громадян на партисипацію і змусити орган місцевого самоврядування прийняти положення про громадські слухання, громадську раду чи партисипативне бюджетування тощо. Органи самоорганізації населення (ОСН), громадські ради (ГР), будинкові, вуличні комітети, організації ветеранів, молоді та інші громадські інституції є в першу чергу інструментами партисипації, але часто можуть ставати суб‘єктами адвокації, якщо влада не реагує на запити населення. З огляду на це, адвокація на місцевому рівні має розглядатися не лише як форма представництва інтересів, а і як інструмент включення громадян у процес підготовки, просування та моніторингу управлінських рішень [5, с. 109; 6, с. 173]. Варто зазначити, що адвокація допомагає розвитку партисипативної демократії, яка, в свою чергу, сприяє адвокації через такі функції: забезпечення соціальної згуртованості, посилення горизонтальних зв‘язків, коли мешканці територіальної громади об‘єднуються навколо ідеї та усвідомлення спільних завдань; конкретизація інтересів, фахове обґрунтування необхідності змін; забезпечення моніторингу та звітності (зворотній зв‘язок). Таким чином посилення співпраці сприяє уникненню можливої конфронтації. Це особливо важливо в умовах воєнного стану та відбудови, що вже зауважувалося авторами посібника з адвокації: «Українське громадянське суспільство проявляє стійкість та рішучість не тільки у підтримці його захисників та захисниць, але й в активних діях по формуванню візії майбутнього повоєнної країни, як у його дороговказах, так і в методах, напрямках взаємодії, діалогу громадянського суспільства з владними інституціями (урядом, парламентом, місцевими органами влади) та участі у прийнятті рішень» [c. 5]. Отже, партисипація та адвокація мають посилювати респонсивність органів влади, яку можна характеризувати як її здатність відчувати потреби населення та гнучко реагувати на них [ 4]. Для територіальних громад в умовах воєнного стану та відбудови таке поєднання має значення як механізм