Proceedings of the International scientific and practical conference ―American Ukrainian Forum of Science and Education‖ (April 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 235 p.

158 Ключові слова: підлітки, девіантна поведінка, важковиховуваність, психологічна взаємодія, педагогічна підтримка, комунікація. Досить часто і батьки, і вчителі використовують щодо підлітка слово «характер» із негативним відтінком: «Ну й характер у нього!» тощо. Оточення влаштовував би так званий «збалансований характер» — гнучкий, стійкий до стресів, із невисокою чутливістю та помірною тривожністю. Але, на жаль, такий тип характеру зустрічається дуже рідко — лише приблизно у 5% підлітків. Статистичні норми психічного здоров’я підлітків за більшістю психологічних тестів дещо відрізняються від норм дорослих. У питанні взаємозв’язку психічних порушень і особливостей підліткового віку можливі такі варіанти (А. Є. Лічко, 1985) [9, с. 34–36; 3, с. 45–48; 4, с. 52– 55]: 1. Хвороба починається в підлітковому віці, оскільки її прихований період триває багато років і не встигає проявитися в дитинстві. 2. Порушення виникають через те, що в підлітковому віці суспільство починає висувати до особистості надмірні вимоги. 3. Вік визначає особливості переживань і впливає на перебіг захворювання. 4. Підлітковий період прискорює розвиток порушень, які вже виникли в дитинстві. 5. Процеси підліткового віку роблять підлітка більш вразливим до несприятливих впливів. 6. Період статевого дозрівання провокує прояв прихованих патологій розвитку. 7. Сам пубертат може бути причиною патологічних змін. Якщо розглядати підліткову психопатологію не з точки зору психіатрії, а з позиції нормального розвитку, впадає в очі її тісний зв’язок із проблемами самосвідомості та емоцій [4, с. 52–55].