Proceedings of the International scientific and practical conference ―American Ukrainian Forum of Science and Education‖ (April 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 235 p.

162 психолога, які стають прикладом для наслідування. У спілкуванні обов’язково має бути позитивний емоційний фон і етичність. Оцінювати слід вчинки, а не особистість. Дитина завжди має відчувати повагу. Під час взаємодії з дітьми, схильними до девіантної поведінки, класному керівнику насамперед необхідно володіти інформацією про сімейні умови, у яких проживає та виховується дитина. Батьків таких підлітків можна умовно класифікувати за кількома групами: 8. Батьки, які ведуть асоціальний спосіб життя. 9. Батьки з психічними розладами (відхиленнями). 10. Батьки, які надмірно зосереджені на професійній діяльності (наприклад, представники бізнесу). 11. Опікуни дітей-сиріт або дітей, чиї батьки позбавлені батьківських прав. Найчастіше це особи похилого віку (бабусі, дідусі), які за станом здоров’я не спроможні повноцінно здійснювати виховний процес. Належність батьків до певної групи визначає вибір методів педагогічного впливу на них та їхніх дітей. Існує низка методів, спрямованих на підвищення ефективності роботи з дітьми, які мають поведінкові порушення. Результативність зростає за умови узгодження дій між батьками, вчителями та іншими значущими дорослими. Застосування цих методів ґрунтується на трьох основних принципах: 12. Дитина несе відповідальність за власну поведінку. 13. Позитивні прояви поведінки мають підкріплюватися винагородою. 14. Деструктивна поведінка передбачає застосування санкцій (спеціальних методів покарання, що відповідають ситуації). Рекомендовано впровадження таких методів: 1) Розроблення основних правил: • Дитина потребує чіткої структуризації життєдіяльності, тому необхідно встановити мінімальну кількість обґрунтованих базових вимог (правил), що мають бути чітко сформульовані.