Proceedings of the International scientific and practical conference ―American Ukrainian Forum of Science and Education‖ (April 13-15, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 235 p.

20 працівникам, які, використовуючи знання, виробничий досвід і навички по праці, приводять в дію інноваційні засоби виробництва [1]. В цьому контексті, перш за все, необхідно відзначити великий вклад у визначенні суті людської праці і її зв'язок з соціально-економічним розвитком людства в цілому, українських вчених С.А. Подолинського і В. І.Вернадського. Особлива їх роль полягає в тому, що вони першими в світовій науці пов’язали людську діяльність з потужними природними процесами, які відбуваються в планетарних масштабах. С.А.Подолинський виокремив особливість взаємозв’язків характеру енергоспоживання і рівня історичного розвитку людства і з геніальною прозорливістю зумів розглянути глибинну суть взаємодії людського суспільства і природи. В своїй геніальній роботі ―Праця людини і її відношення до розподілу енергії‖ він писав: ―Головною метою людства в праці повинно бути абсолютне збільшення енергетичного бюджету, тому що при сталій його величині перетворення нижчої енергії у вищу незабаром досягає межі, а далі воно не може відбуватися без зайвих втрат на розсіювання енергії‖ [2, c. 282]. Без перебільшення можна стверджувати, що ідеї С.А. Подолинського більше як на століття випередили основні ідеї, які стали основою нової парадигми розвитку людської цивілізації в ХХІ ст. В.І. Вернадський, основоположник вчення про ноосферу, використав ідеї С. Подолинського у своїх дослідженнях і головну увагу приділив діяльності людини як потужної геохімічної сили, яка здійснює вплив на природу у зростаючих масштабах. Розглядаючи розвиток цивілізації в періоді рівному 100 тис. років, він проаналізував колосальний вплив людства на середовище свого існування. Зазначимо, що В.І. Вернадський ще на початку ХХ ст. вважав, що наука і наукове мислення є найважливішою фундаментальною умовою цивілізаційного розвитку. Він відзначав, що людство, разом узяте, являє собою незначну масу речовини планети, його потужність пов'язана не з матерією, а з його мозком, його розумом і працею, що спрямовується цим розумом. Колективне людське мислення фактично стає наймогутнішою геологічною силою сучасного світу, з якою необхідно рахуватися [3]. В загальному,