Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (April 17-19, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 367 p.

317 інструментом, засобом. Тому органічне означало інструментальне. Платон був першим, хто сформулював принцип органічної єдності у мистецтві. Сократ говорив, що композиція «повинна бути подібна до живої істоти, з тілом, як воно є своє власне, не обезголовленому, не позбавленому ніг, але з серединою та членами, адаптованими, припасованими один до одного та всього цілого». У своїй поетиці Аристотель використовує органічну аналогію, звертаючись до пов‘язаності, послідовності. Сьогодні саме поєднання, послідовність, тривалість та інтеграція разом з ростом, цілісністю і розвитком формують органічний підхід. Третій етап позначений періодом з кінця XIX до початку XX століття і знайшов вираження в архітектурі модерну. На даному етапі намітилося використання природного декору в інтер‘єрах, фасадах будівель у вигляді орнаментів, декоративних грат, елементів меблів, а також використання органічних формоутворень в організації внутрішнього простору об‘єктів – гвинтові сходи, плавні, рослинні обриси вікон, відсутність прямолінійності в розташуванні кімнат і т. д. Цей етап ознаменований використанням природних форм як в декоративних цілях, так і у формоутворенні та просторовій організації. Органічна архітектура була репрезентована різними регіональними школами в Іспанії у творчості Антоніо Гауді (1852-1926 рр.), в Італії Бруно Дзеві (1918-2000 рр.). У свою чергу, концепцію природних аналогій романтизму і модерну в архітектурі яскраво висловив іспанський архітектор А. Гауді. Розвиток форми в його архітектурних об‘єктах, як і в модерні, відбувається нелінійно. Конструктивні засади. А. Гауді був яскравим прикладом розуміння зв‘язку між архітектурою та потребами людини. Спочатку він працював в історичному ключі, потім перейшов до модерну, а звідти – до «органіки»: це вже можна спостерігати в його Casa Batllo, де вигляд будинку є виразом того, що живе всередині будівлі. Вперше в історії архітектури будинок відображає індивідуальність і звертається до найвищих потреб. Коли бачимо його вікна – відразу виникає відчуття, що у будинку є щось індивідуальне, живе. В архітектурі з‘являються елементи, які пробуджують свідомість та викликають