Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (April 17-19, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 367 p.

319 такої висоти, яку і не можна було собі уявити в камені. З епохою ренесансу повернувся оновлений інтерес до класичних теорій пропорцій, заснованих на людській формі. З‘явилася паралель між людиною та будинком, створеним як цілісний організм. Надалі, у «нових архітектонічних принципах», проголошених Дж. Рескіним та Віолет ле Дюком, призначення архітектури вбачалося у заміні природи у містах, тобто чітко позначився взаємозв‘язок природи та архітектури. Стрімкий розвиток наукових знань: математичних та біологічних теорій (наприклад, теорії еволюції та природного відбору Дарвіна) кінця XIX – початку XX століття вплинув на архітектуру, що привело до формування безлічі утопічних концепцій (наприклад, «Міста-Саду» Е. Говарда, або міста, що розвивається по спіралі подібно до раковини молюска Т. Фріча). Продовжуючи тему взаємодії біології та архітектури, не можна не відзначити Ґете, завдяки якому термін «функція», запозичений із біології, увійшов до термінології, що стосується не тільки органічної, а й усієї архітектури в цілому. Послідовником Гете в його поглядах став Р. Штайнер, який не прив‘язувався до природних форм, що штучно вживлені у міське середовище, а продовжував і розвивав цілісний підхід до архітектури, намагаючись втілювати тілесні якості у будівництві форм Г. Гріно також заперечував принцип запозичення форм у своїй теорії розвитку органічної форми в архітектурі, представляючи моделювання «тільки виходячи з осягнутих принципів». Теорія Г. Гріно отримала яскравий розвиток у роботах американського архітектора Л.Г. Саллівена, який фактично створює концепцію органічної архітектури. Проблемами вивчення напряму органічної архітектури займалися американський архітектор з Чикаго Луїс Генрі Салліван (1856-1924 рр.), органічний стиль в архітектурі та інтер‘єрі неподільно пов‘язаний з ім‘ям видатного американського архітектора Френка Лойда Райта (1869-1959 рр.) – учня Л.Г. Саллівана, який і обґрунтував теоретичні основи «Органічної архітектури». Перефразовуючи відому формулу Л. Саллівена «форма слідує за функцією», Ф.-Л. Райт вважав, що «форма і функція єдині». Він придумав і сам термін «органічна архітектура». На думку Ф.-П. Райта, ідея органічної