Proceedings of the International scientific and practical conference ―Oxford International Science Forum‖ (April 17-19, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Oxford, United Kingdom, 2026. - 367 p.

320 архітектури – це існування будівлі у природних умовах, ретельно продуманий дизайн, як єдиний організм, коли усі елементи будівлі – від вікон і підлоги до меблів та обладнання інтер‘єрів – усе взаємодіє одне з одним, усе відображує саму систему природи. Під назвою «органічна архітектура» аж ніяк не закладено прямий та істотний зв‘язок архітектури з живою природою. Напрямок «органічної архітектури» – фактично є напрямком функціоналізму. Ф.-Л. Райт був переконаний, що архітектура повинна розвиватися цілісно, задовольняючи людські потреби, життєві функції, виходити з цих життєвих функцій, формуючи предметне наповнення, а не підганяти його до традиційних абстрактних архітектурних форм. Уся «органічність» такої архітектури на практиці, принаймні в роботах Ф.-Л. Райта, зводиться до встановлення зовнішнього зв‘язку архітектурних форм з ландшафтом – використання природного рельєфу, природних місцевих будівельних матеріалів та залученням природних компонентів до формоутворення. У роботах Ле Корбюзьє взаємозв‘язок архітектури та природи виявлявся у двох аспектах, де природа була об‘єктом його дослідження як біологічне середовище людей і невичерпне джерело принципів, необхідних для створення предметного світу. Він вводить нове поняття «біологія архітектури», що саме по собі передбачає синтез двох дисциплін. Ле Корбюзьє розглядав місто як організм, і вивів п‘ять відправних точок сучасної архітектури, в яких явно простежуються взаємини об‘єкта, ландшафту та середовища. Пізніше цей напрям подовжив фінський архітектор Алвар Аалто (1898-1976 рр.). Він спирається на ідеї гармонійного поєднання природи, архітектури і людини. Бруно Дзеві (1918-2000 рр.), італійський архітектор, у 1943-1944 роках працював над текстом двотомного дослідження про сучасну архітектуру. Він підписав контракт з лондонським видавничим будинком Faber & Faber на публікацію англійського перекладу книги «До органічної архітектури» (Verso un‘architettura organica, 1945; англійський переклад вийшов в 1950 році). У цьому виданні фігура Френка Ллойда Райта стала символом органічної