Proceedings of the International scientific and practical conference ―Toronto Congress of Advanced Research‖ (April 20-22, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Toronto, Canada, 2026. - 174 p.

18 сучасній кінетиці слід розуміти ширше, ніж просто простір розташування: воно охоплює і матеріальні умови дії, і режим сприйняття, у межах якого об’єкт набуває завершеного художнього сенсу. Отже, у сучасній кінетичній скульптурі контекст є не допоміжною, а визначальною складовою художньої структури. Він впливає на характер руху, спосіб прояву форми та логіку сприйняття об’єкта, а тому має розглядатися як повноцінний елемент цілісної системи, що формується у взаємодії руху, форми і середовища. Однією з визначальних рис сучасної кінетичної скульптури також виступає зміна ролі глядача . Якщо в традиційній моделі сприйняття він переважно виступав зовнішнім спостерігачем, то в сучасних інтерактивних практиках глядач дедалі частіше стає безпосереднім учасником процесу актуалізації твору. У такому випадку художній об’єкт уже не існує як повністю автономна структура, а розкриває свої властивості лише в ситуації взаємодії. Саме тому інтерактивність у сучасній кінетичній скульптурі слід розглядати не як додатковий технічний ефект, а як один із ключових способів формування художнього змісту. Подібний зсув від чіткого розмежування між об’єктом і аудиторією до активного залучення глядача до процесу трансформації підкреслює М. Гладчук, розглядаючи динамічні об’єкти в контексті художньо- образного формотворення [1, с. 105-108]. У межах інтерактивної кінетичної скульптури присутність людини перестає бути зовнішньою щодо об’єкта. Рух, світло, звук або просторові зміни можуть активуватися через фізичний дотик, переміщення, жести, голос чи біометричні показники учасника. Унаслідок цього контекст об’єкта набуває індивідуального виміру: кожна взаємодія не лише запускає систему, а й змінює характер її прояву. Такий підхід зближує кінетичну скульптуру з процесуальними та просторовими практиками мистецтва, де твір постає не як завершений предмет, а як подія, що відбувається в часі та залежить від участі глядача. У цьому аспекті важливою є й теза К. Мійосі про те, що рухомий об’єкт впливає на людину не лише візуально, а й на рівні тілесного та