Proceedings of the International scientific and practical conference ―Toronto Congress of Advanced Research‖ (April 20-22, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Toronto, Canada, 2026. - 174 p.

27 Розглянуті теоретичні підходи суттєво різняться за ключовими параметрами: концепцією провалів ринку, роллю держави, основними інструментами та часовим горизонтом ефектів. Однак, жодна з трьох моделей у «чистому» вигляді не відповідає комплексу вимог воєнної економіки. Кейнсіанська модель забезпечує оперативну реакцію, але наштовхується на бюджетні обмеження. Монетаристська модель зберігає актуальність лише як застереження проти надмірної монетизації дефіциту. Неоінституційна найкраще описує довгострокові умови відновлення, але не дає інструментів оперативного реагування. На підставі проведеного порівняльного аналізу пропонується теоретична конструкція, яку умовно можна назвати «гібридною» моделлю державної підтримки аграрного виробництва в умовах війни. Її операційна логіка будується на трьох рівнях. Перший рівень – оперативний (0–12 місяців): кейнсіанські інструменти прямої підтримки для запобігання критичному скороченню виробництва. Ключовий принцип – підтримка повинна бути «мінімально спотворюючою», тобто прив’язаною до фактичних витрат (відшкодування ПДВ, компенсація вартості техніки), а не до обсягів виробництва. Це дозволяє певною мірою уникнути монетаристської критики щодо деформації цінових сигналів. Другий рівень – адаптаційний (1–3 роки): інструменти пільгового кредитування та часткового гарантування ризиків. З теоретичної точки зору, це неоінституційні інструменти, спрямовані на зниження трансакційних витрат у кредитній сфері. Вони не замінюють ринок, а «виправляють» специфічні провали кредитного ринку в умовах підвищеної невизначеності. В Україні у 2022–2023 роках державна компенсація відсоткової ставки залучала приватне кредитування у значно більших обсягах, що є теоретично ефективним використанням обмеженого бюджетного ресурсу [3]. Третій рівень – відновлювальний (3–10 років): неоінституційні заходи відбудови – реєстрація прав власності на деокупованих територіях, рекультивація замінованих угідь, розвиток біржової торгівлі та страхових