Proceedings of the International scientific and practical conference ―Toronto Congress of Advanced Research‖ (April 20-22, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Toronto, Canada, 2026. - 174 p.

63 чіткого визначення поняття, що потребує подальшого вдосконалення нормативного регулювання. Ключові слова: наказне провадження; цивільне судочинство; спрощене провадження; судовий наказ; безспірні вимоги; процесуальна економія; цивільний процес; доступ до правосуддя. Abstract: The article is devoted to a comprehensive study of writ proceedings as a simplified form of civil procedure in Ukraine. It analyzes the historical development of the institution of writ proceedings, examines scholarly approaches to defining its concept, and emphasizes the absence of a legal definition in current legislation, which results in a diversity of doctrinal positions. The paper identifies the key features of writ proceedings and pays particular attention to the analysis of the simplified procedure for case consideration, its correlation with simplified claim proceedings, and its role in ensuring effective judicial protection of rights. It is substantiated that writ proceedings constitute an efficient mechanism for the prompt resolution of undisputed claims, contributing to the reduction of the courts’ workload and enhancing access to justice. At the same time, the existence of legislative gaps is highlighted, in particular the lack of a clear definition of the concept, which necessitates further improvement of legal regulation. Keywords: writ proceedings; civil procedure; simplified proceedings; court order; undisputed claims; procedural economy; civil process; access to justice. Постановка проблеми . Історія зародження інституту наказного провадження в Україні вперше прослідковується у Цивільному процесуальному кодексі УРСР 1924 року, який чітко регулював процедуру видачі судового наказу. Натомість, у ЦПК УРСР 1964 року вже відсутні положення, які передбачають видачу судового наказу, проте такі повноваження перейшли до компетенції нотаріату і стягнення заборгованості здійснювалось на підставі виконавчих написів нотаріусів. Тобто, право на судовий захист реалізовувалося виключно в межах позовного провадження.