Proceedings of the International scientific and practical conference ―Toronto Congress of Advanced Research‖ (April 20-22, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Toronto, Canada, 2026. - 174 p.

64 Цивільний процесуальний кодекс України (надалі – "ЦПК України") від 2004 року вже ж остаточно ввів самостійний вид провадження – наказне провадження, якому присвячено ІІ Розділ ЦПК України. Його впровадження зумовлено недоцільністю використання складної процедури позовного провадження, адже мова йде про безспірні вимоги, а тому застосування спрощеної процедури для їх розгляду є цілком виправданим. У свою чергу, варто зауважити, що чинний ЦПК України не розкриває змісту поняття "наказне провадження", що свідчить про законодавчі прогалини, які негативно впливають на організацію наказного провадження в цілому. Надалі, під час реформування судової системи у 2017 році, законодавець розширив перелік підстав для видачі судового наказу, що зумовило ефективність даного виду провадження. Таким чином, актуальність дослідження інституту наказного провадження зумовлена спрощеним та швидким вирішенням спорів, що в свою чергу не вимагає повноцінної процедури, як це характерно для позовного провадження, та допомагає зменшити навантаження на суди України. Метою даної роботи є дослідження сутності наказного провадження як окремого виду спрощених судових процедур у вітчизняному цивільному процесуальному судочинстві. Аналіз останніх досліджень і публікацій . Підхід до розуміння спрощеної процедури наказного провадження вивчали такі науковці, такі як М. В. Вербіцька, Ю. Навроцька, О.О. Штефан, С.В. Сеник, М. П. Воронов, О.Ю. Зубов, А. Андрушко, Ю. Білоусов, Д. Д. Луспеник та ін. Виклад основного матеріалу . Цивільний процесуальний кодекс України не місить формального визначення поняття "наказне провадження". Відповідно до ч. 3 ст. 19 ЦПК України, наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Проте, дане положення не можна трактувати як визначення, адже не розкритою лишається природа даного інституту.