Proceedings of the International scientific and practical conference ―Toronto Congress of Advanced Research‖ (April 20-22, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Toronto, Canada, 2026. - 174 p.

66 Як підсумок, на практиці склалися різні підходи до розуміння правової природи інституту наказного провадження, що свідчить про наявність прогалин в Цивільному процесуальному кодексі України. Для більш повного розуміння сутності наказного провадження, вважаємо за доцільне проаналізувати його особливості. Так, до ознак наказного провадження можна віднести:  Спрощений порядок розгляду і вирішення справи: суд розглядає заяву про видачу судового наказу без проведення судового засідання та виклику сторін. Вирішення справи ґрунтується лише на поданих доказах.  Безспірність вимог: наказне провадження передбачає вимоги, які є обґрунтованими та не викликають сумніви щодо наявності права заявника (наприклад, стягнення заборгованості за договором).  Відсутність змагальності на початковому етапі: на момент винесення судового наказу боржник не залучається до процесу, проте після його отримання, останній може подати заяву про скасування судового наказу.  Обмежений обсяг доказів: суд досліджує письмові докази, подані із заявою про видачу судового наказу. Докази у своїй сукупності повинні бути достатніми для підтвердження обставин, на яких ґрунтуються вимоги заявника.  Швидкість розгляду: судовий наказ видається протягом 5 днів з дня надходження заяви, що є значно швидше, порівняно з позовним провадженням.  Обмежений характер судового рішення: судовий наказ не є рішення по суті спору, а підтверджує наявність безспірної вимоги. Він підлягає негайному виконанню, але може бути скасованим за заявою боржника.  Процесуальна економія: мінімізація витрат сторін та навантаження на судову систему. На думку В.І. Кисіля, аналіз наказного провадження дозволяє додатково виокремити ще й такі його ознаки: 1) підставою для відкриття провадження у справі є прийняття судом заяви про видачі судового наказу; 2) сторонами у