Proceedings of the International scientific and practical conference ―Toronto Congress of Advanced Research‖ (April 20-22, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Toronto, Canada, 2026. - 174 p.

91 Ключові слова : студентські громадські об’єднання; стратегічний розвиток університету; європейський освітній простір; самоорганізація студентів; управлінсько‑педагогічний підхід; соціальна відповідальність; інноваційна активність. Трансформація національної системи вищої освіти України відбувається в умовах поєднання глобалізаційних викликів та потреби збереження національної ідентичності. Стратегічні орієнтири європейської інтеграції й формування «суспільства знань» вимагають не поверхових змін, а глибокого переосмислення університетського менеджменту. Університет поступово переходить від консервативної моделі до відкритого простору продукування соціальних смислів та інновацій [3]. У центрі цієї парадигмальної зміни постає проблема обґрунтування суб’єктності студента, яка реалізується через діяльність громадських студентських об’єднань (ГСО). Сучасна педагогіка й освітній менеджмент розглядають ГСО не як допоміжні дозвіллєві структури, а як стратегічно впливового суб’єкта розвитку закладу вищої освіти. Такий підхід відповідає світовому переходу від класичної «гумбольдтівської» моделі до концепції «Університету 4.0». Мета статті - визначити роль студентських громадських об’єднань у стратегічному розвитку університету та окреслити механізми їхнього впливу на освітнє середовище й управлінські процеси. Класична академічна традиція ХІХ–ХХ ст. ґрунтувалася на жорсткій ієрархії, де студент залишався пасивним реципієнтом знань. Модель «Університету 4.0» докорінно змінює цю архітектуру, перетворюючи заклад на відкриту динамічну екосистему, де стратегічним ресурсом стають соціальний капітал і мережева взаємодія. У цьому контексті громадські студентські об’єднання (ГСО) виступають ключовими вузлами університетської соціальної мережі: