Proceedings of the International scientific and practical conference ―Education and Scientific Progress‖ (April 24-26, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Manchester, United Kingdom, 2026. - 218 p.

69 Особливістю цієї моделі стало чітке розмежування функцій сторони обвинувачення та судового контролю. Суддя не бере участі у формуванні доказової бази та не здійснює процесуального керівництва слідством, що, на думку італійських дослідників, сприяє підвищенню рівня довіри до судової влади та забезпечує реальну неупередженість судового контролю [11]. Аналізуючи сучасний стан процесуальної взаємодії слідчого судді з учасниками кримінального провадження в Україні, слід констатувати, що національна модель лише частково відповідає європейським стандартам. Так, попри нормативне закріплення засад змагальності та диспозитивності, фактична процесуальна перевага сторони обвинувачення під час розгляду окремих категорій клопотань продовжує зберігатися. Особливо це проявляється під час розгляду питань щодо проведення обшуків, арешту майна та застосування запобіжних заходів. Відтак механізм судового контролю в окремих випадках не виконує повною мірою функцію ефективного запобіжника від необґрунтованого втручання у права особи. На нашу думку, подальше реформування інституту слідчого судді в Україні має здійснюватися з урахуванням практики держав-членів ЄC та стандартів Європейського суду з прав людини. Насамперед потребують удосконалення процесуальні механізми обґрунтування клопотань сторони обвинувачення, стандарти мотивування судових рішень, а також гарантії забезпечення реальної процесуальної рівності сторін. Крім того, доцільним видається нормативне уточнення меж дискреції слідчого судді при здійсненні судового контролю, що дозволить мінімізувати ризики неоднакового застосування кримінального процесуального законодавства. Отже, європейський досвід переконливо свідчить про те, що ефективна процесуальна взаємодія слідчого судді з учасниками кримінального провадження можлива лише за умови реальної незалежності суду, належного рівня процесуальної культури сторін та чіткого нормативного визначення меж судового контролю. Відтак імплементація відповідних європейських підходів у національне кримінальне процесуальне законодавство має розглядатися не як