Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Research and Education‖ (May 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 523 p.

406 Стресові ситуації клієнта включають, але не вичерпують список нижче. Соціальні – пов’язані із зовнішнім середовищем і життєвими обставинами клієнта, серед яких виокремлюємо такі як: війна, вимушене переселення (ВПО), втрата близьких (смерть, розлука), сімейні конфлікти, розлучення, соціальна ізоляція, самотність, проблеми на роботі (звільнення, мобінг), фінансові труднощі, насильство (фізичне, психологічне) та соціальна нестабільність. Особистісні – зумовлені внутрішніми психологічними особливостями клієнта, зокрема: внутрішні конфлікти, низька самооцінка, почуття провини, сорому, тривожність, страхи, депресивні стани, невпевненість у собі, емоційна нестабільність, труднощі у прийнятті рішень, порушення саморегуляції. Професійні (у контексті терапії) – виникають безпосередньо під час взаємодії з психологом, а саме: страх відкритості перед психологом, недовіра до спеціаліста, опір змінам, актуалізація травматичного досвіду, сильні емоційні реакції під час сесій, очікування швидкого результату → розчарування, формування залежності від терапії, страх завершення терапії та нерозуміння процесу психотерапії. Наведена систематизація окреслює широкий спектр стресогенних контекстів у роботі психолога. Проте для цілей нашого дослідження принциповим є виокремлення саме тих ситуацій, які системно порушують процес прийняття рішень і є типовими для психолога незалежно від спеціалізації. На основі узагальнення теоретичних і емпіричних джерел ми ідентифікували чотири основні стресові ситуації, що утворюють ядро стресогенного досвіду психолога-практика. Перша ситуація – кризова ситуація з клієнтом – охоплює випадки гострого суїцидального ризику, психотичного епізоду, розкриття травматичного досвіду або раптової декомпенсації клієнта. Ці ситуації характеризуються дефіцитом часу на прийняття рішення, високою ціною помилки та необхідністю одночасного утримання емоційного контакту і реалізації чіткого алгоритму дій [7;]. Поєднання цих вимог є особливо дестабілізуючим: стрес активує амігдало- центричну обробку інформації, тоді як ситуація вимагає максимального