Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Research and Education‖ (May 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 523 p.

407 залучення префронтальних функцій – оцінки ризику, зважування альтернатив, вольового контролю. Друга ситуація – ситуація етичної дилеми – виникає тоді, коли психолог стикається з конфліктом між рівноцінними, але взаємовиключними етичними принципами: автономія клієнта vs його безпека, конфіденційність vs обов’язок повідомлення, інтереси клієнта vs інтереси третіх осіб [8]. На відміну від кризових ситуацій, де рішення нерідко є очевидним, хоча й складним у виконанні, етична дилема характеризується структурною невизначеністю: жодна альтернатива не є безумовно правильною. Саме ця невизначеність є основним стресогенним чинником: вона активує стан паралізуючої амбівалентності, коли психолог не може ані прийняти рішення, ані відмовитися від нього. Третя ситуація – ситуація діагностичної невизначеності – має місце тоді, коли наявні дані не дозволяють однозначно визначити стан клієнта або обрати стратегію роботи. Психолог змушений приймати рішення в умовах неповноти інформації, суперечливих симптомів або відсутності встановлених критеріїв. Стрес у цій ситуації спричиняє «передчасне закриття» – тенденцію фіксуватися на першій правдоподібній гіпотезі та припиняти збирання даних. Цей механізм є особливо небезпечним, оскільки суб’єктивно психолог може переживати його як упевненість у правильності рішення, тоді як об’єктивно воно базується на недостатній інформації. Четверта ситуація – ситуація накопиченого стресу (кумулятивний стрес) – відрізняється від попередніх трьох тим, що не є окремим критичним епізодом, а результатом тривалої роботи з травматичним матеріалом, браку ресурсів підтримки або хронічного навантаження. Вторинна травматизація (англ.: secondary traumatic stress ) та синдром вигорання поступово знижують якість базового функціонування психолога: порушуються сон, концентрація уваги, емоційна регуляція, здатність до рефлексії. Відмінністю цієї ситуації є відсутність чіткого стресора: психолог часто не усвідомлює наростаючої дисфункції, що робить її найважчою для самодіагностики і корекції.