Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Research and Education‖ (May 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 523 p.

408 Здійснений вище аналіз дозволяє обґрунтувати, чому саме когнітивна ригідність, викривлення сприйняття та порушення робочої пам’яті є центральними для розуміння прийняття рішень психологами у стресових ситуаціях. Ми концептуалізуємо ці три категорії як системну тріаду когнітивної дезорганізації, де кожен елемент посилює деструктивний вплив інших, створюючи каскадний ефект. Критично важливо, що вплив кожного порушення якісно відрізняється залежно від рівня експертизи: те, що для досвідченого психолога є помірним зниженням ефективності, для психологів може стати повним когнітивним колапсом. Здійснений нами теоретичний аналіз впливу стресу на прийняття рішень психологом виявив критичні закономірності для розуміння специфіки психологів. По-перше, інтеграція нейрофізіологічної, когнітивної та поведінкової моделей стресу засвідчила триступінчасту уразливість студентів- психологів магістрів: хронічно підвищений кортизол, песимістичні когнітивні оцінки та обмежений репертуар копінг-стратегій. Важливо, що ці рівні взаємопідсилюються, створюючи замкнене коло хронічного стресу. По-друге, виявлено системну тріаду когнітивної дезорганізації (ригідність, викривлення сприйняття, порушення пам’яті), де порушення не є ізольованими, а демонструють синергетичний деструктивний ефект, призводячи до каскадної дезорганізації прийняття рішень. По-третє, стрес трансформує емоційно- вольову сферу від адаптивного функціонування до дезорганізації: емоційне перенасичення, паралізуюча амбівалентність, імпульсивність або прокрастинація рішень. Для студентів без метаемоційної компетентності це стає критичною зоною уразливості. По-четверте, ідентифіковано п’ять конфігурацій системних порушень (« параліч аналізу », « імпульсивне закриття », « песимістична спіраль », « ригідне виснаження », « катастрофічне тунельне бачення »), кожна з яких має специфічні механізми самопідсилення та точки інтервенції. Таким чином, ефективність прийняття рішень у стресових ситуаціях вимагає цілеспрямованого розвитку метакогнітивних і метаемоційних