Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Research and Education‖ (May 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 523 p.

429 Вакцинованими проти SARS‑CoV‑2 були 95,3 % досліджених лікарів: однією дозою – 0,9 %, двома – 71,6 %, трьома – 22,8 %. Серед вакцинованих захворіли на COVID‑19 (на 100 працівників) 39,6 осіб, серед невакцинованих – 55,2 (p < 0,05). Фактори ризику тяжкого перебігу гострої стадії COVID‑19 та трансформації у long‑COVID. Виявлено зв’язок між тяжкістю гострої інфекції COVID‑19 та проявами після одужання: більш тяжка гостра фаза асоціюється з розвитком більш виражених симптомів тривалого COVID‑19. Пацієнти з більш ніж п’ятьма симптомами під час початкової інфекції та ті, хто потребував госпіталізації, частіше відчувають тривалі симптоми. Ризик розвитку тривалого COVID‑19 у жінок удвічі більший, ніж у чоловіків, у віці 40–50 років; після 60 років рівень ризику між статями вирівнюється. Базових клінічних ознак, пов’язаних із подальшим розвитком тривалих симптомів, не виявлено. Серед працівників галузі охорони здоров’я найбільш поширеними хронічними патологічними станами (на 100 працюючих) є: артеріальна гіпертензія (28,4), ожиріння (13,9), алергічні захворювання (13,0) (p < 0,05). Наявність хронічної соматичної патології достовірно збільшує індивідуальні ризики інфікування SARS‑CoV‑2 (p < 0,05). Усі працівники під час гострого періоду COVID‑19 перебували на лікарняному. Більшість лікувалися амбулаторно (84,6±3,4 %), з них ГРВІ – 75,3 %, гостра пневмонія – 24,7 %. Частина хворих із гострою COVID‑пневмонією отримувала кисневу терапію вдома (34,8 %). У стаціонарі лікувалися 15,4 % працівників, з них 88,2 % отримували кисневу терапію («низькопотокову» – 64,7 %, «високопотокову» та ШВЛ – 23,5 %). Загальна потреба в кисневій терапії становила 57,5 %. Клінічними особливостями гострого періоду COVID‑19 є розвиток тяжких форм: гострої пневмонії та ГРВІ тривалістю понад 8–14 днів (p < 0,05).