Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Research and Education‖ (May 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 523 p.

432 – гігієнічні (виробничий чинник, професійна належність, характеристика роботи); – епідеміологічні (контакт із SARS‑CoV‑2 на робочому місці, час розвитку клініки після контакту). Висновки. Професійне інфікування SARSCoV2 є високим серед працівників охорони здоров’я (51,6±3,4 на 100 працюючих), особливо серед жінок, осіб віком 41–60 років та тих, хто працює у стаціонарах з COVID19. Найвищий ризик інфікування мають працівники хірургічних та терапевтичних спеціальностей, безпосередньо залучені до стаціонарної допомоги хворим на COVID19 (OR до 3,43). Єдиним засобом індивідуального захисту, що достовірно знижує ризик інфікування, є респіратори FFP2/FFP3 (OR = 0,39), тоді як їх використання залишається недостатнім. Вакцинація знижує ризик захворювання на COVID19, що підтверджується нижчою захворюваністю серед вакцинованих працівників (39,6 проти 55,2 на 100). Тяжкість гострої фази COVID19 є ключовим предиктором розвитку longCOVID: пневмонія та ГРВІ тривалістю 8–14 діб значно підвищують ризик тривалих симптомів. Жінки віком 40–50 років мають удвічі вищий ризик розвитку longCOVID, тоді як після 60 років різниця між статями зникає. Хронічні соматичні захворювання (гіпертензія, ожиріння, алергічні стани) підвищують ризик інфікування SARSCoV2, але не впливають на структуру longCOVID синдромів. Довготривалі порушення здоров’я після COVID19 реєструються у 77,3 % працівників, найчастіше у тих, хто переніс пневмонію або ГРВІ середньої тяжкості. Провідні синдроми longCOVID: респіраторний, вегетативної дисфункції, хронічної втоми, тривожнодепресивний, аносміїавгезії, когнітивних порушень. Сформовані критерії встановлення зв’язку COVID‑19 з умовами праці, що забезпечують доказовість експертних рішень у профпатології.