Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Research and Education‖ (May 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 523 p.

458 Сучасна архітектурно-будівельна галузь характеризується високою динамікою розвитку, швидкою адаптацією до змін і здатністю до оперативної інтеграції нових знань і технологій. Використання цифрового моделювання, параметричного проєктування, інформаційних технологій (зокрема BIM), а також розвиток інтерактивного обміну даними та результатами досліджень сприяють підвищенню ефективності проєктної діяльності [4]. Це, у свою чергу, забезпечує зростання якості архітектурно-проєктних рішень, оптимізацію проєктних процесів та реалізацію проєктів, а також підвищення фахових компетенцій та загальної продуктивності галузі. Новий етап розвитку архітектурно-проєктної діяльності характеризується сьогодні необхідністю переосмислення академічних підходів та формування новітніх методів, що базуються на інноваційних ідеях, концептуальних моделях і технологічних рішеннях [2]. Це зумовлює активне впровадження розвинених архітектурних об’єктів, які відповідають актуальним містобудівним вимогам і сприяють підвищенню якості просторового середовища міста. Водночас формування таких об’єктів визначає появу нових типологічних різновидів будівель і споруд, що впливають на трансформацію архітектурної практики та розвиток урбаністичних структур [1, 3]. Аналіз сучасного науково-практичного досвіду свідчить про інтенсивний пошук архітекторами прогресивних рішень, спрямованих на створення нових формотворчих підходів і реалізацію авторських творчих концепцій. Використання новітніх технологій, зокрема цифрового моделювання, 3-Д візуалізацій, параметричного проєктування й інформаційних систем управління проєктом, значно розширює інженерно-технологічні можливості та відкриває нові перспективи для формування сучасних архітектурних образів [5]. В цьому сенсі важливим є те, що сучасна архітектурно-проєктна діяльність все більш орієнтується на міждисциплінарний підхід, інтеграцію екологічних принципів, енергоефективності та соціальної відповідальності. Тож сьогодні архітектурні об’єкти розглядаються як складні системи, що взаємодіють із соціокультурним середовищем, формуючи нові сценарії використання міського простору [1, 3].