Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Research and Education‖ (May 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 523 p.

517 майстерності. Внутрішні інструменти базуються на духовних та моральних аспектах актора, що також передбачає особливості його психологічного стану. Сюди відноситься пам’ять, почуття, уява, які дозволяють запам’ятати текст та зрозуміти середовище персонажа. До внутрішніх інструментів відноситься також розуміння мотивів героя та наявність співчуття до нього. Актор повинен бути готовим до перевтілення, що передбачає першочергово до внутрішніх змін, які мають співвідноситься із світом персонажа, якого він буде грати. Досить поширеним є уявлення про те, що внутрішні інструменти переважно доступні тим авторам, які мають подібний життєвий досвід із персонажем. Лише актор, що потрапляв у такі ж ситуацію як і герой, може так мислити, переживати, думати, як від нього хоче режисер. Водночас такий підхід поступово втрачає свою актуальність, оскільки не завжди певний досвід можна здобути, а також майстерність актора може бути більш важливою за потенційне пережите у житті. До зовнішніх інструментів відноситься всі ті аспекти, які формують сценічний образ персонажа. Це костюм чи одяг загалом, зачіска, маска, грим чи макіяж, реквізит, предмети середовища персонажа. Все повинно сформувати у глядача уявлення про те, що перед ним герой, який відповідає сценарію. Актор теж повинен уміти обігрувати наявне середовища та використовувати зовнішні інструменти, щоб зрозуміти свого персонажа ближче та відобразити його ідентичність [3, с. 23]. Робота з тілом передбачає доведення тіла до такого рівня тілесності та ритміки, щоб рухи тіла відповідали рухам персонажа. Для цього має бути фізична виразність, оскільки тіло повинно реагувати на імпульси внутрішнього світу актора. Наприклад, якщо персонаж актора є невпевненим у собі та сором’язливим, то і рухи мають бути повільними та неточними; навпаки, якщо персонаж владний та статний, то його рухи точні, розмашисті, стрімкі, адже він так демонструє своє домінування над усіма іншими. Активні рухи дозволяють тримати глядача у напрузі. Він починає бути спостерігачем за автором, оскільки не знає, що актор зробить наступним кроком