Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Research and Education‖ (May 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 523 p.

518 та чи зможе досягнути своїх цілей. Тому рухи мають бути точними, щоб глядач ніби і зрозумів задум автора, але у той же час не був впевнений до кінця у своїх переконаннях. Треба усвідомити, що актор на сцені повинен діяти, а не зображати, правдиво жити, а не награвати. «… імпровізації акторської дії-гри, де головним є справжність і правда, а не імітація і брехня» [2, с. 865]. Робота з голосом є надзвичайно важливою для актора. Голос це доповнення до образу та демонстрація виразності мовлення. Відповідно, голос актора має відповідати внутрішньому світу персонажа: тихий чи навпаки гучний, поставлений чи з особливостями, впевнений чи тремтячий. Уміння працювати з голосом є необхідним здобутком для актора та можливістю створити індивідуальний світ персонажа. Психофізичними даними є голос, мовлення, пластика, моторика. Ці інструменти дозволяють актору втілитися в образ персонажа та відтворити його виразність. Нерідко саме психофізичні дані дозволяють сформувати унікальний образ, що потім запам’ятовується глядачам на тривалий період. Психофізичні дані ґрунтуються на здатності актора діяти, говорити, рухатися так, як би це зробила людина у реальному житті. Вони передбачають не лише можливість відповідно рухатися, але і здатність бачити та чути те, що буде важливо для його персонажа. Методологія акторської майстерності передбачає використання тих підходів до акторської гри та створення ролі, що дозволяють зробити образ більш виразним, яскравим, реальним. Це можуть бути як класичні засади акторської майстерності, так і сучасне бачення актора, його перетворення у персонажа, можливість перетворитися у героя і сформувати довіру у глядача [1, с. 203]. Схема процесу створення ролі має наступний вигляд: по-перше, чітко виразити думку (зір з допомогою уяви малює нам бачення, тобто уявлення, а уявлення викликають у нас судження); по-друге, думка (уявлення-судження) викликає і захоплює почуття, не насилуючи його; по-третє, почуття збуджують хотіння; по-четверте, хотіння перетворюється в прагнення, тобто задачу; по-