Proceedings of the International scientific and practical conference ―Modern Research and Education‖ (May 2-4, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Warsaw, Poland, 2026. - 523 p.

78 5. Постійний моніторинг антикризових заходів. У дослідженнях як вітчизняних, так і зарубіжних спеціалістів, антикризове управління здебільшого розглядається як економічне завдання, особливо у сфері управління державними та приватними підприємствами. Отже, питання антикризового управління є потенційним засобом запобігання можливій кризі. Антикризове управління в закладах охорони здоров'я є необхідною системою стратегічних заходів, яка покликана запобігти фінансовій кризі, забезпечити стабільність діяльності та ефективно використовувати ресурси. У разі перших ознак негативних тенденцій - зниження попиту, стійких фінансових проблем чи зростання внутрішніх конфліктів - стратегічне планування допомагає вчасно реагувати на ці виклики, адаптуючи заклад до змін [7]. Воно дозволяє не лише виявляти та усувати слабкі місця, але й заздалегідь підготуватися до потенційних загроз, таких як економічні чи соціальні зміни, що впливають на медичну установу. Чіткий стратегічний план сприяє стабілізації фінансів, вдосконаленню управлінських процесів і поступовому підвищенню рівня надання послуг, що, зрештою, підтримує довіру пацієнтів і позитивний імідж установи. Висновки. Антикризове управління у медичних закладах має розглядатися як системний елемент життєвого циклу організації: від превентивних заходів до після кризового аналізу й навчання. Ключовими цілями мають стати мінімізація шкоди (операційну та репутаційну), збереження довіри зацікавлених сторін і забезпечення відновлення діяльності; для цього потрібні чіткі стратегічні плани з фінансовим прогнозуванням і механізмами оперативного реагування. Міжнародні дослідження підкреслюють необхідність інвестування в системну стійкість: резервні потужності, гнучка інфраструктура, диверсифікація ланцюгів постачання, та увага до психічного здоров’я персоналу. В українському контексті (воєнний стан, обмежені ресурси) особлива роль належить моделям адаптивного управління, місцевим нормативним ініціативам та інтеграції цифрових комунікацій у стратегії антикризового реагування. Разом із тим, емпіричних робіт, що системно