Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science in the Modern World‖ (May 4-6, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Barcelona, Spain, 2026. - 260 p.

32 особливо цінним для теми воєнного стану, оскільки поєднує одразу три ключові елементи: захист, адаптацію і ресурсну ефективність. У підручнику «Економічна безпека підприємства» за редакцією А. М. Дідика наголошується, що численні трактування цієї категорії не заперечують одне одного, а відображають різні аспекти єдиного явища. Водночас автори надають пріоритет захисному підходу, оскільки саме поняття «загроза», «захист» і «захищеність» є базовими для розуміння змісту економічної безпеки на рівні підприємства [3]. У межах такого підходу економічна безпека трактується як відсутність або низька ймовірність негативних змін у діяльності підприємства, що можуть погіршити умови та результати його функціонування, загальмувати розвиток або потребувати значних ресурсів для подолання наслідків. Воєнний стан істотно змінює практичний зміст цієї категорії. Якщо в мирний період основний акцент часто робився на фінансовій стійкості, конкурентоспроможності та захисті від ринкових загроз, то в умовах війни до них додаються фізичні ризики, енергетичні перебої, руйнування інфраструктури, логістичні розриви, релокація потужностей, дефіцит трудових ресурсів і підвищена інформаційна вразливість. Саме тому, Н.І. Верхоглядова обґрунтовує, що управління безпекою підприємницької діяльності в умовах воєнного стану зводиться до своєчасного прийняття рішень, які мінімізують негативний вплив факторів небезпеки або навіть дозволяють перетворити частину викликів на нові можливості [4]. Суттєвим теоретичним орієнтиром для дослідження є підхід, за яким економічна безпека в умовах війни має поєднувати пасивний і активний компоненти. Пасивний компонент стосується захищеності активів, персоналу, інформації та поточних бізнес-процесів від руйнівного впливу загроз. Активний компонент пов’язаний зі здатністю підприємства перебудовувати модель діяльності, адаптуватися до нових ринкових умов, змінювати логістику, канали збуту, інструменти управління та механізми контролю. Такий підхід добре узгоджується з висновками В. Ю. Халіна, О. М. Колмакова, А. С. Устіловська