Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science in the Modern World‖ (May 4-6, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Barcelona, Spain, 2026. - 260 p.

44 ухваленням значного масиву нормативно-правових актів, спрямованих на мобілізацію всього суспільства проти збройної агресії. Отже, актуальним є аналіз законодавчих норм, які регламентують заходи з відсічі збройної агресії. Як відомо, новий етап російсько-української війни, який розпочався 24 лютого 2022 року, спричинив запровадження воєнного стану та фактичний початок воєнних (бойових) дій, а також введення в дію актів надзвичайного правового регулювання, які передбачені, зокрема статтею 4 Закону України ―Про оборону України‖ (далі – Закон). Йдеться про наявність безпрецедентних до того часу політико-правових рішень, ухвалених Президентом України, які спрямовані на відсіч збройної агресії, зокрема це: Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 ―Про введення воєнного стану в Україні‖, затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX; Указ Президента України від 24.02.2022 № 65/2022 року ―Про загальну мобілізацію‖, затверджений Законом України від 03.03.2022 № 2105-IX; Указ Президента України від 24.02.2022 № 70/2022 року ―Про Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 24.02.2022 ―Про введення в дію плану оборони України та Зведеного плану територіальної оборони України‖ тощо. Враховуючи виняткову значущість сфери правового регулювання, яка регламентується Законом України ―Про оборону України‖, та приймаючи до уваги обмежений формат цієї публікації, вбачається доцільним висвітлити окремі проблемні аспекти правової конструкції статті 4 Закону, яка має назву ―Відсіч збройній агресії проти України‖. У зв’язку з цим варто звернути увагу на те, що її положення переповнені суперечностями із відповідними нормами Конституції України, а також обтяжені термінологічною невизначеністю та абстрактністю. Драматизм такої ―негативної‖ правотворчості полягає не лише у її змістовному формалізмі, а в фатальних для суспільства та держави наслідках, які можуть мати не менш жахливе продовження для України у рішеннях міжнародних судів. Так, виходячи із назви вказаної статті та аналізу її положень, можна зробити наступні висновки: