Proceedings of the International scientific and practical conference ―The Hague Conference on Science and Public Policy‖ (May 8-10, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – The Hague, Netherlands, 2026. - 232 p.

205 або замкнути його в клітку. Ефект даної техніки це зниження рівня тривоги та формування активної позиції щодо хвороби. Робота з пластичними матеріалами (глина, кінетичний пісок).Це особливо важливо для дітей з гіперактивністю (ДУГ) або розладами аутистичного спектра (РАС). Робота руками дає сильний сенсорний зворотний зв'язок, що заспокоює нервову систему (медичний аспект) та вчить дитину концентрувати увагу на почуттях (психологічний аспект). Відбувається відреагування агресії через розминання, розривання або сплющування матеріалу. Тож роблячи висновок можна говорити про те що арт-терапія впливає на дрібну моторику (біологічний рівень), емоції (психологічний рівень) та дозволяє вибудувати довіру з терапевтом (соціальний рівень). Говорячи про сучасну фармакотерапію, препарати (антипсихотики нового покоління, антидепресанти СІЗЗС) мають значно менше побічних ефектів і діють більш прицільно. Фармакотерапія в дитячій психіатрії призначається лише тоді, коли біологічний стан заважає психологічній роботі. Наприклад, дитина в стані глибокої депресії просто не зможе сприймати поради психолога, доки медикаменти не вирівняють рівень нейромедіаторів. Мультимодальне поєднання (The Gold Standard). Найкращий результат дає формула: Препарати (за потреби) + Індивідуальна терапія (КПТ/Арт) + Сімейна терапія . Така інтеграція дозволяє діяти одночасно на біологію (мозок), особистість (психіка) та середовище (родина). Тож на нашу думку лікування дитини — це не ремонт зламаного механізму, а налагодження зв'язків. Успіх залежить від того, наскільки злагоджено працюватимуть психіатр (медикаментозна підтримка), психолог (навчання новим навичкам) та батьки (створення безпечного простору). Проведений аналіз свідчить, що сучасна парадигма охорони ментального здоров‘я дітей вимагає відмови від вузькоспеціалізованого підходу на користь міждисциплінарної інтеграції. Розгляд психіки дитини виключно через клінічну (психіатричну) або суто гуманітарну (психологічну) призму є обмеженим, оскільки ігнорує складну біопсихосоціальну природу людського розвитку.