Proceedings of the International scientific and practical conference ―Eastern European Forum of New Discoveries‖ (May 11-13, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 208 p.

118 розвиток критичної свідомості, мовну стійкість та наративну реконструкцію досвіду. Ключові слова: ідентичність, критична свідомість, культурна травма, ментальна деколонізація, наративні практики, психологічна рефлексія. - У сучасному гуманітарному дискурсі деколонізація дедалі частіше осмислюється не лише як політичний або культурний процес, а як комплексна трансформація свідомості, що охоплює когнітивні, емоційні та ідентифікаційні структури особистости. Особливої актуальності ця проблематика набуває - у постколоніальних і посттоталітарних суспільствах, де наслідки тривалого домінування імперських наративів зберігаються у формі інтеріоризованих моделей мислення, норм і цінностей. У цьому контексті формується міждисциплінарний напрям ‒ деколоніальна психологія, яка досліджує вплив колоніальности на психіку та механізми її подолання на індивідуальному - і колективному рівнях [1; 5]. - Теоретичною основою аналізу є концепція «колоніальности влади» - А. Кіхано [11], яка пояснює тривалість і відтворюваність ієрархічних структур знання, культури та ідентичности поза межами формального колоніалізму. - У психологічному вимірі це виявляється через інтеріоризацію домінантних культурних стандартів, знецінення власної культурної спадщини та формування залежної, часто фрагментованої ідентичности. Такі процеси супроводжуються когнітивними викривленнями, що можуть бути пояснені крізь призму теорії соціальної ідентичности [12], згідно з якою належність до ієрархізованих груп впливає на самооцінку та поведінкові стратегії індивіда. У ситуації символічної домінації формується тенденція до внутрішнього прийняття нижчого статусу, що корелює з феноменом «інтеріоризованого пригнічення».