Proceedings of the International scientific and practical conference ―Eastern European Forum of New Discoveries‖ (May 11-13, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 208 p.

119 Ментальна деколонізація у цьому контексті постає як процес відновлення суб’єктности та цілісности «Я», що передбачає деконструкцію нав’язаних ідентифікаційних моделей і формування нових смислових орієнтирів. Вона не зводиться до заперечення зовнішніх впливів, а передбачає їх критичне осмислення, селективну інтеграцію та переоцінку у власній системі цінностей. Такий підхід узгоджується з наративною теорією ідентичности [10], яка досліджує особистість як результат конструювання життєвої історії, де індивід активно переосмислює досвід і надає йому смислу. У контексті деколонізації це означає переосмислення власної історії поза межами імперських інтерпретацій. Ключову роль у цьому процесі відіграє психологічна рефлексія як метакогнітивна здатність усвідомлювати власні переконання, емоції та поведінкові стратегії у більш широкому соціокультурному контексті. Рефлексія забезпечує дистанціювання від інтеріоризованих норм і створює умови для їх критичного аналізу. У сучасних дослідженнях вона аналізується як основа розвитку критичної свідомости [3], що містить здатність ідентифікувати вплив владних структур та ідеологій на індивідуальний досвід. Емпіричні дослідження підтверджують, що критична свідомість пов’язана з підвищенням рівня психологічної автономії, самоефективности [3] та здатности до проактивної поведінки. - Важливим виміром ментальної деколонізації є осмислення колективної та міжпоколіннєвої травми. Теорія культурної травми [2] та концепція постпам’яті [8] демонструють, що травматичний досвід історичного насильства, репресій - і культурного пригнічення передається через покоління у формі символічних наративів і емоційних патернів. Це може бути пояснено також у межах психоаналітичної традиції [6], яка аналізує глибинний вплив колоніального досвіду на структуру психіки та формування «розщепленої ідентичности». - У цьому контексті психологічна рефлексія виконує не лише когнітивну, - а й терапевтичну функцію, сприяючи інтеграції травматичного досвіду. Практики наративної реконструкції узгоджуються з підходами сучасної