Proceedings of the International scientific and practical conference ―Eastern European Forum of New Discoveries‖ (May 11-13, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 208 p.

120 психотерапії, зокрема наративної терапії [15], яка передбачає переосмислення домінантних життєвих історій і формування альтернативних, більш адаптивних наративів. Це дозволяє зменшити деструктивний вплив травми та відновити відчуття контролю над власним життям. - Окремої уваги заслуговує роль мови як інструменту ментальної деколонізації. Відповідно до соціокультурної теорії [14], мова є ключовим медіатором мислення і формування свідомости. Зміна мовних практик - і повернення до власного мовного простору сприяє перебудові когнітивних схем і зміцненню ідентичности, що підтверджується сучасними дослідженнями - в галузі психолінгвістики та культурної психології. - Практичний вимір ментальної деколонізації реалізується через наративні практики, психоосвітні програми та групову рефлексію. Вони створюють умови для переосмислення історичного досвіду, формування нових інтерпретацій - і конструювання ідентичности, що базується на принципах гідности та автономії. Колективні практики рефлексії також корелюють із теорією соціального конструкціонізму [4], відповідно до якої реальність формується у процесі соціальної взаємодії. Водночас актуалізується проблема деколонізації самої психології як науки. На необхідности подолання євроцентризму та інтеграції локальних знань акцентується в сучасних критичних підходах [9; 13], що відкриває перспективи для формування більш інклюзивної та контекстуально чутливої психології. Таким чином, ментальна деколонізація є багатовимірним процесом, що поєднує індивідуальні та колективні трансформації. Психологічна рефлексія виступає його ключовим механізмом, забезпечуючи критичне переосмислення досвіду, інтеграцію травми та формування нової ідентичности, заснованої на культурній самобутності, гідності та автономії.