Proceedings of the International scientific and practical conference ―Eastern European Forum of New Discoveries‖ (May 11-13, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 208 p.

185 На наведеному рисунку систематизовано ключові класи поліфенольних сполук, що зумовлюють антиоксидантний потенціал лікарської рослинної сировини. Секція 1. Класифікація поліфенольних сполук. Представлено основні класи вторинних метаболітів, що вивчаються в межах кваліфікаційної роботи. Кожна група має специфічну хімічну структуру, яка визначає її антиоксидантні властивості: • флавоноїди: найбільш репрезентативна група (на прикладі кверцетину та рутину), що характеризується наявністю С6-С3-С6 вуглецевого скелета. Висока активність зумовлена наявністю вільних гідроксильних груп у положеннях 3' та 4'. • фенольні кислоти: представлені кавовою та галовою кислотами. Вони є потужними антиоксидантами завдяки здатності до деліберації протонів та стабілізації радикалів феноксильного типу. • стильбени (ресвератрол): мають характерну структуру 1,2- дифенілетилену, що забезпечує специфічний захист судинної стінки від окиснення. • лігнани (секоізоларицирезинол): димерні сполуки, які часто виступають як фітоестрогени та антиоксиданти у насінні та корі рослин. Секція 2. Механізми антиоксидантної дії. Ця частина схеми ілюструє фундаментальні хімічні процеси, що відбуваються під час взаємодії поліфенолів з активними формами кисню (АФК): А. Пряме поглинання радикалів: механізми HAT (перенос атома Гідрогену) та SET (перенос електрона), що лежать в основі методу DPPH. Б. Хелатування металів: здатність поліфенолів зв'язувати іони Fe2+ та Cu2+, перериваючи реакцію Фентона. В. Ферментативна активація: стимуляція ендогенних систем захисту, таких як супероксиддисмутаза (СОД) та каталаза. Сполуки лікарських рослин (зокрема роду Hypericum ) стимулюють синтез власних антиоксидантів клітини: СОД (супероксиддисмутази), каталази та ГПх (глутатіонпероксидази).