Proceedings of the International scientific and practical conference ―Eastern European Forum of New Discoveries‖ (May 11-13, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – Kharkiv, Ukraine, 2026. - 208 p.

44 біологічно активних речовин без проведення великої кількості експериментів для розробки сорбційно-аналітичних систем з метою кількісного визначення аналітів. При цьому КХР дозволяють вивчити механізми утворення хімічних зв'язків між сорбатом та адсорбентом, моделюючи поверхневі реакції. Розрахунки дозволяють прогнозувати енергетику сорбції: оцінити спорідненість ФЛ до сорбенту, точно визначити енергію зв'язування між сорбентом та цільовим іоном, що допомагає створити селективні сорбенти для розділення складних сумішей. В роботі [9] методами ІЧ-Фур'є спектроскопії та КХР досліджено утворення стабільного комплексу Zn‒кверцетин на модифікованих цинком мезопористих кремнеземних матеріалах, що зробило можливим тривалу доставку біоактивної сполуки в буфері з pH = 5. Як свідчать літературні дані, на гідрофільній поверхні адсорбція може здійснюватись переважно специфічними водневими зв'язками, що призводить до високої енергії адсорбції. На противагу цьому, на гідрофобній поверхні адсорбція регулюється виключно ненаправленими ван-дер-ваальсовими взаємодіями, що призводить до значно слабшої енергії зв'язку. Так, автори роботи [10] проілюстрували результати КХР на прикладі природних мінералів, таких як каолініт. Сильна екзотермічна адсорбція (-206,65 кДж/моль) відбувається на гідрофільній поверхні, стабілізованій мережею з п'яти водневих зв'язків. Навпаки, гідрофобна поверхня демонструє значно слабшу сорбцію (-147,16 кДж/моль ), переважно за рахунок ван-дер-ваальсових взаємодій. Аналіз переносу заряду показує, що гідрофільна поверхня демонструє чистий перенос заряду -0,198 е, що приблизно в 2,4 рази більше, ніж гідрофобна поверхня (-0,083 е), що узгоджується з диференціальними картами електронної густини та частковою густиною станів. Майже паралельна орієнтація кверцетину на поверхні з алюмінольними кінцевими групами є критично важливою для максимізації утворення багатосайтових водневих зв'язків. Інноваційна інтегрована методологія, що поєднує метод Монте-Карло та теорію функціоналу густини, забезпечує комплексну, кількісну перспективу в атомному масштабі, одночасно розв'язуючи енергетичні питання, розподіл