Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Science and Education Conference‖ (May 15-17, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 429 p.

380 звернення до дослідження соціального середовища, викриття несправедливості, насильства, забобонів, жорстокостей консервативного побуту. Прихильники веризму поділяли не лише сильні сторони натуралістичної школи, а й її слабкі сторони, зумовлені позитивістською філософською основою. В італійському веризмі, особливо оперному, неодноразово спостерігалися риси мелодраматичної чутливості, соціальна обмеженість сюжетів, заснованих, у більшості випадків, на мотивах кохання та ревнощів. Проте демократизм веристської літератури та притаманні їй мотиви співчуття до пригноблених вивели її на передові позиції в італійській художній культурі кінця XIX століття. До цього ж напряму належали й прогресивні діячі італійського театру та музики – Дж. Пуччіні та низка його сучасників. Однак, говорити про приналежність композитора до веризму доводиться з цілою низкою уточнень: • У його операх відчувається увага до долі «маленької» людини (в операх «Богема», «Мадам Батерфляй»), мелодраматизм («Тоска») та прагнення емоційно торкнутися душі кожного слухача в залі. Але в його операх немає жодного веристського літературного першоджерела; • В оперній творчості Дж. Пуччіні немає сучасної йому Італії. Ді «Тоски» розгортається в Римі 1800 року, «Джанні Скіккі» – у Флоренції 1299 року. Географія опер виходить далеко за межі рідної країни: «Богема» і «Плащ» розповідають історії в Парижі, японська тематика у «Мадам Батерфляй», у «Дівчині із Заходу» дія відбувається в Каліфорнії, казковий Китай в опері «Турандот»; • Опери Дж. Пуччіні психологічно дуже насичені, у багатьох випадках це насичення має соціальну основу – саме на ній ґрунтується, зокрема, тема «втрачених ілюзій» у «Богемі» та в «Мадам Батерфляй» (а ще раніше – у «Манон Леско»). В операх Дж. Пуччіні немає великої сюжетної інтриги, але іноді є авантюрно-пригодницький елемент («Дівчина із Заходу»). На відміну від Дж. Верді, Дж. Пуччіні не брався за сюжети творів В. Шекспіра та Фр. Шиллера.