Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Science and Education Conference‖ (May 15-17, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 429 p.

381 Але якщо він звертався до великої літератури минулого, то з абсолютно несподіваного боку – на тему однієї з пісень «Пекла» «Божественної комедії» Данте ним написана чудова одноактна опера-буффа «Джанні Скіккі», що розвиває те, що раніше було закладено Дж. Верді у «Фальстафі. На відміну від літературного веризму, який виступав зі своїм чітко усвідомленим та естетичним кредо, представники оперного веризму не утворювали єдиної групи чи ідеологічно згуртованого художнього напряму (як нам відомо, музикознавці Італії намагаються уникати терміна «оперний веризм»). Їх певною мірою об‘єднувала зацікавленість у реально-побутових сюжетах – часто з акцентом на гостро драматичних життєвихситуаціях, прагнення збагатити музичну форму, використовуючи при цьому досвід пізнього Дж. Верді та окремі досягнення тогочасної німецької опери (на прикладі опер Р. Вагнера). Поширене уявлення про веристську оперу як про напружену «криваву мелодраму» з обов‘язковими істеричними криками та вбивствами є однобічним: візьмемо, наприклад, ліричні мелодрами Дж. Пуччіні – опери «Богема» та «Чіо- Чіо-сан», які доводять, що для веристської опери характерні й інші драматичні рішення, відзначені стриманістю емоцій та поглибленим психологізмом. Важко знайти у веризмі щось абсолютно нове, невідоме попередньому оперному руху: традиційне для італійської опери тяжіння до співочої кантилени не виключає тут гнучкого застосування лейтмотивів, опуклості та щедрості симфонічних фрагментів. Композитор-новатор – Дж. Пуччіні розвинув реалістичні тенденції пізнього періоду творчості Дж. Верді та вважається справжнім продовжувачем його традицій в італійському музичному театрі. Художній світ Дж. Пуччіні відрізняється від світу Дж. Верді, оскільки він сформувався в іншому історичному періоді. Інтенсивна творча діяльність Дж. Пуччіні тривала 40 років – від опери «Вілліси» (1884 рік) до незавершеної «Турандот» (1924 рік). При помітній еволюції творчого стилю, яку композитор пережив за сорок років, основні риси авторського почерку композитора залишалися незмінними: