Proceedings of the International scientific and practical conference ―Cambridge Science and Education Conference‖ (May 15-17, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Cambridge, United Kingdom, 2026. - 429 p.

403 освоєння, запам‘ятовування, використання та оцінювання, а також чи забезпечує вона задоволення від роботи та взаємодії. Впровадження цих аспектів у процес розробки, включно з ідеями сталого розвитку, дозволяє вимірювати та успішно реалізовувати цілі й завдання користувачів за допомогою конкретних технологій. Зрештою, дизайнери мають інтегрувати ці чинники у свій план роботи задля підвищення рівня прийняття технологій, покращення продуктивності та повного задоволення потреб користувачів. [3] Якщо розглянути еволюцію анімації в інтерфейсах, то можна цілком чітко виділити кілька ключових етапів: 1. Ера декоративності (за підтримки Adobe Flash), що припадає на початок 2000-х і характеризувалась спробами зробити інтерфейс максимально ефективним, проте через велику вагу файлів та відсутність адаптивності зробили цей підхід нежиттєздатним для мобільного вебу. 2. Ера функціонального мінімалізму (CSS/JS). Після «смерті» Flash анімація стала стриманою, вона виконувала роль простих зв‘язуючих ланок (переходів/ transitions) та ефектів при наведенні (hover). При цьому основний акцент робився на швидкодії. 3. Ера системного руху (Material design), ознаменувалась впровадженням у 2014 році компанією Google концепції, де рух має значення. Анімація почала пояснювати фізику об‘єктів на екрані, логіку розміщення та «руху» користувача між елементами та сторінками. 4. Сучасний етап (State-based animation). Завдяки технологіям накшталт Lottie та Rive, анімація стала «розумною». Тепер це не лінійна часова шкала, а набір певних станів, які змінюються залежно від дій користувача в режимі реального часу. Для глибокого розуміння природи інтерактивної анімації необхідно звернутися до фундаментальних праць Дональда Нормана, зокрема до його концепцій дизайну, орієнтованих на людину (HCD). В контексті нашого