Proceedings of the International scientific and practical conference ―New York Global Science Conference 2026‖ (May 18-20, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 322 p.

166 власним коштом, якщо не буде головного – безпеки. Без відчуття, що ракета не впаде на будинок, а світло буде взимку, розмови про підвищення народжуваності залишаться розмовами. Кличко, який радить київцям виїжджати, і уряд, який роздає 8 тисяч на «єЯсла», – це два полюси одного глухого кута, в якому опинилася країна. Але тут важливо позбутися ілюзії, що люди повернуться самі, щойно прогримлять останні постріли. Досвід Хорватії, Боснії та Грузії показує, що навіть після перемоги, вступу до ЄС і відбудованої інфраструктури значна частина біженців не повертається, бо за кордоном вони встигли пустити коріння. Тому повернення – це не агітаційна кампанія, а створення чітких економічних і безпекових переваг, які переважать зручності життя в тій же Німеччині або Польщі. Це означає, що держава має запропонувати конкретні програми: компенсацію оренди житла на перші пів року для тих, хто повертається, спрощене визнання дипломів і професійних кваліфікацій, отриманих за кордоном, податкові канікули для бізнесу, який створюють репатріанти. Важливо розуміти, що повернення буде не масовим, а вибірковим, переважно ті, хто не встиг інтегруватися, або ті, у кого вдома залишився бізнес чи родичі. Решта ж обиратимуть очима, і якщо вони побачать, що в Україні досі немає світла, роботи й безпеки, жодні заклики не спрацюють. По-друге, стимулювання народжуваності. Тут світові експерти переконані, грошові виплати при народженні дитини працюють лише на маргінальних верствах і дають короткочасний ефект. Натомість реальний вплив має створення середовища, де народження дитини не руйнує кар’єру жінки і не стає непосильним фінансовим тягарем для сім’ї. Це означає розвиток мережі якісних і доступних дитячих садків, зокрема корпоративних, як у Японії чи Франції, гнучкий графік роботи для батьків, законодавче заохочення відпусток по догляду за дитиною для обох батьків, а не лише для матері. Скандинавські країни, які мають відносно високу народжуваність, досягли цього не виплатами, а інституційною підтримкою. Батьки не бояться втратити роботу через декрет, а суспільство не засуджує чоловіка, який іде у відпустку по догляду. В Україні ж