Proceedings of the International scientific and practical conference ―New York Global Science Conference 2026‖ (May 18-20, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 322 p.

167 досі домінує радянський патерналістський підхід: держава дала гроші, а далі викручуйтеся самі. Третій, найскладніший і найменш популярний метод — залучення іммігрантів. Він викликає спротив у суспільстві, але без нього економіка просто не матиме рук. Інститут демографії прогнозує, що навіть за оптимістичного сценарію повернення частини біженців дефіцит робочої сили сягатиме кількох мільйонів (від 3,1 до 4,5 млн осіб). Це не означає, що Україну заселять китайцями чи бангладешцями. Є країни, які знають приклади успішної вибіркової міграції. Канада та Австралія десятиліттями використовують бальну систему, відбираючи тих, хто потрібен економіці, до прикладу, молоді фахівці, айтішники, медики, будівельники. Така модель дозволяє не просто «заповнити пустку», а отримати людей, які одразу інтегруються в ринок праці й не створюють соціальної напруги. Водночас українське законодавство про імміграцію досі залишається архаїчним, із довгими бюрократичними процедурами та квотами, які не встигають за реальними потребами. Якщо не спростити в'їзд для тих, хто реально потрібен, через 15 років ми отримаємо стихійну, некеровану міграцію, яка породжуватиме конфлікти. Окремий, менш очевидний, але критичний метод – робота з психологічним станом нації. Люди перестають народжувати не тому, що в них мало грошей, а тому, що вони не бачать сенсу приводити дітей у світ, де панує невизначеність і страх. Подолання цього потребує не лише економічних реформ, а й створення позитивного образу майбутнього, через культуру, освіту, медіа. Наприклад, після Другої світової війни в США та Європі спостерігався бебі-бум не тому, що стало більше грошей, а тому, що люди повірили: попереду — мирне, стабільне життя. І нарешті, інституційна спроможність. Сьогодні демографічна криза – нічия. Мінсоцполітики опікується виплатами, МОЗ – медициною, МЗС – діаспорою, а координації немає. Потрібен окремий орган із реальним бюджетом, а не стратегія, яка реалізується «за рахунок наявних коштів».