Proceedings of the International scientific and practical conference ―New York Global Science Conference 2026‖ (May 18-20, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 322 p.

241 юриста [6]. Працюючи в умовах жорсткого тайм-менеджменту, надмірного інформаційного шуму або психологічного тиску з боку процесуальних опонентів, правник змушений делегувати евристичні функції Системі 1, яка оперує швидкими, автоматичними, але водночас суб'єктивними алгоритмами. Як наслідок, виникають небезпечні когнітивні упередження, що прямо загрожують професійній етиці, серед яких ілюзія об'єктивності, упередження підтвердження та ефект якоря. Подібні когнітивні спотворення деформують процес правової оцінки під час консультативної діяльності, блокуючи адекватне сприйняття інформації від клієнта, внаслідок чого правник починає підлаштовувати реальні факти під уже сформовані внутрішні стереотипи, що є прихованою формою порушення обов’язку сумлінності. Набагато складнішою деструкцією, що безпосередньо руйнує деонтологічний фундамент професії, є переходить когнітивних помилок у площину моральних пасток. Когнітивна упередженість юриста запускає латентні когнітивні механізми захисту від когнітивного дисонансу [3]. Психіка правника запускає процеси, які дозволяють нівелювати провину та самоосуд за допомогою специфічного переформатування суті вчинку. У юридичній практиці механізми морального розмежування виявляються через кілька специфічних пасток, серед яких особливе місце посідає моральне виправдання, коли неетичні процесуальні дії маркуються як вищий обов'язок захисту інтересів клієнта. Іншим проявом є евфемістичне маркування, що трансформує цинічні або протиправних дії у нейтральний професійний жаргон, наприклад, через поняття оптимальної тактики чи маневру замість визнання прихованого обману суду. Не менш небезпечними є дифузія або зміщення відповідальності з посиланням на роль виконавця волі довірителя чи аналогічну поведінку колег, а також дегуманізація та психологічне знецінення процесуального суперника, що нібито виправдовує застосування щодо нього брудних або сумнівних технологій. У результаті дії цих когнітивно-моральних пасток відбувається розмивання професійного обов’язку, коли правник, формально не порушуючи імперативних