Proceedings of the International scientific and practical conference ―New York Global Science Conference 2026‖ (May 18-20, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 322 p.

244 деформованих професіоналів, чий цинізм та емоційне відсторонення стають головною загрозою для інституту справедливості. Підсумовуючи результати комплексного психолого-правового аналізу детермінації професійної етики юриста, сформульовано такі наукові висновки. Установлено, що в умовах інтенсивних суспільно-політичних трансформацій та викликів воєнного стану традиційна імперативно-нормативна модель юридичної деонтології виявляє інституційну обмеженість та функціональну неефективність. Дотримання етичних кодексів у ситуаціях моральної невизначеності є не стільки питанням формального знання інструкцій, скільки результатом складної внутрішньої саморегуляції особистості фахівця. Дослідження підтверджує, що за умов хронічного інтерперсонального стресу та дефіциту психоемоційних ресурсів суттєво деформується архітектура мислення правника. Відбувається несвідомий перехід від аналітичних стратегій прийняття рішень до автоматичних евристик, схильних до системних когнітивних упереджень. Це створює передумови для активації латентних захисних механізмів морального розмежування ( moral disengagement ), за допомогою яких суб'єкт раціоналізує та когнітивно виправдовує неетичні процесуальні дії, руйнуючи саму сутність правосуддя. Додатковим деструктивним чинником виступають глибокі професійні деформації особистості. Обґрунтовано, що тривала взаємодія з конфліктогенним середовищем та опрацювання чужого травматичного досвіду призводять до розвитку синдрому вигорання та вікарної травми. Пов'язані з ними прояви деперсоналізації, емоційної апатії та професійного цинізму безпосередньо блокують базові деонтологічні імперативи — гуманізм, об'єктивність та сумлінність, суттєво знижуючи якість правозастосовної й консультативної діяльності. Таким чином, розв'язання виявленої проблеми вимагає кардинального переходу від суто імперативного регулювання юридичної деонтології до нової психолого-правової парадигми. Етичну компетентність юриста слід розглядати як інтегральний синтез глибоких правових знань та індивідуально-