Proceedings of the International scientific and practical conference ―New York Global Science Conference 2026‖ (May 18-20, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 322 p.

275 потребує пошуку нових моделей розвитку вітчизняної системи реабілітації, своєчасному та якісному наданню цих послуг, їх доступності для усіх категорій населення, незалежно від місця проживання і матеріального добробуту та соціального статусу[5]. Неналежне забезпечення кваліфікованими кадрами системи надання реабілітаційних послуг вкрай негативно позначається на успішності та ефективності лікувального та відновлювальних процесів здоров’я пацієнтів. Дефіцит кваліфікованих кадрів певною мірою гальмує і процес реформування системи надання реабілітаційних послуг пацієнтам та їх соціального захисту. Втім, варто відмітити, що здійснювані сьогодні у сфері охорони здоров’я реформи відзначаються безсистемністю та незавершеністю в зв’язку з соціально-економічною кризою та військовими діями[1]. Важливе значення в професійній підготовці медичних спеціалістів та персоналу, як надавачів реабілітаційних послуг має практика. На даний час рівні професійної підготовки фахівців спеціальності «реабілітація» та застосування випускниками медичних закладів отриманих знань і вмінь на практиці є вкрай низькими, що зумовлено певними причинами, зокрема : недостатня кількість в системі надання реабілітаційних послуг наукових досліджень та розробок за різними нозологіями і фахівців для передачі інноваційних методик реабілітації з лікування та відновлення студентам медичних закладів; слабкими зв’язками медичних закладів з інституційними структурами системи соціального захисту населення, на які до незалежності України були покладені обов’язки забезпечувати реабілітаційними послугами пацієнтів, через хоспісні та паліативні установи і недостатньою співпрацею їх з медичними закладами для обміном досвідом та внесення в навчальні програми напрацьованих методик соціально-медичної реабілітації; високі навантаження та інтенсивність графіку роботи лікарів реабілітологів та їх помічників, відсутність погодження з Міністерством охорони здоров’я, медичними закладами та їх структурними підрозділами і вищими медичними