Proceedings of the International scientific and practical conference ―New York Global Science Conference 2026‖ (May 18-20, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. – New York, USA, 2026. - 322 p.

32 менеджменту, є або повністю заблокованими, або ж зазнають суттєвих суб'єктивних викривлень через страх працівників бути покараними за висловлення альтернативної думки чи критику. Такий стан справ неминуче породжує руйнівний ефект зіпсованого телефону, посилює чутки, дезінформацію та тотально руйнує взаємну довіру між управлінцями та підлеглими. Тому говоримо, що комунікацію в державній економічній політиці можна визначити як діяльність, спрямовану на задоволення інформаційних потреб користувачів шляхом раціональної організації та ефективного використання інформаційного забезпечення економічних рішень. А тому, «інформаційні потоки повинні забезпечувати синхронізацію дій усіх суб’єктів на ринку, проведення комплексної оцінки ринкових процесів, що відбуваються, основу для прогнозування окремих процесів, фіксацію зрушень, котрі виникають у результаті реалізації запланованих заходів» [8, c. 133]. Задля подолання зазначених комунікаційних бар'єрів та деструкцій, автор пропонує комплексне впровадження трьох послідовних рівнів комунікаційної реформи, що здатні докорінно змінити ситуацію. Першим рівнем є глибока децентралізація та егалітаризм комунікаційних каналів, що передбачає рішучий перехід від жорстких ієрархічних погоджень до сучасних матричних або мережевих моделей взаємодії. Впровадження передових цифрових екосистем та спеціалізованих платформ для спільної роботи має обов'язково супроводжуватися формуванням реальної корпоративної культури відкритих дверей, де кожен співробітник, незалежно від його офіційного статусу чи посади, має простий та легітимний простір для висловлення власних раціоналізаторських ідей. Другим рівнем виступає повна інституціоналізація регулярного зворотного зв'язку за допомогою впровадження методології 360-градусного огляду та систематичних коротких пульс-опитувань. «Мотивування працівників не є дієвим без застосування сучасних форм і методів матеріального стимулювання працюючих. Підвищення значення трудових та статусних мотивів, що