Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science in the Era of Globalization‖ (May 22-24, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Zurich, Switzerland, 2026. - 353 p.

150 приземленого. За допомогою цієї структури автори можуть, наприклад, наочно ілюструвати духовний шлях героя. Восхождення персонажа на гору, сходи чи вежу часто символізує процес самопізнання, очищення або здобуття вищого знання. Натомість спуск у підземелля, колодязь чи рух у низину інтерпретується як занурення в несвідоме, зустріч із тіньовими сторонами душі, моральна деградація або навіть випробування смертю. Крім того, вертикальна вісь слугує інструментом соціальної та моральної оцінки. Вона дозволяє протиставити високі помисли й низькі інстинкти, велич духу й убогість моралі. Таким чином, міфологічна основа надає літературному творові універсальності, перетворюючи приватну історію на відображення певного вічного порядку речей. Заявлена опозиція цікавить нас у конкретизованому варіанті — «гора / долина (місто)». Тут варто зазначити, що образ гори корелює з одним із центральних образів різних міфологій — світовим деревом. Міфологема гори у дослідженнях видатного філолога й семіотика В. Н. Топорова розглядається як один із ключових варіантів світової осі ( axis mundi ), функціональний аналог Світового дерева. У статті «Гора міфологічна» енциклопедії «Міфи народів світу» дослідник підкреслює, що образ світової гори моделює структуру Всесвіту в усіх її параметрах, а вершина гори — не лише місце перебування божества, але й межа, де припиняється дія законів земного простору й часу. Загалом, за слушним зауваженням В. Н. Топорова, образ гори відіграє найважливішу роль у сакралізації простору; у багатьох традиціях і культурах згадуються гори, розташовані в Центрі Світу [4, с. 310]. У вірменській літературній та культурній традиції (до якої слід віднести й Наріне Абгарян, попри її блискуче продовження традицій російської класичної літератури) опозиція «гора — долина/місто» займає центральне місце, виступаючи своєрідним фундаментальним кодом національної ідентичності. Ця міфологема у вірменському контексті трактується як сакральний центр, символ духовної стійкості та зв‘язку з божественним, тоді як долина чи місто часто втілюють мирську суєту, історичні трагедії або простір чужого впливу. Так,