Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science in the Era of Globalization‖ (May 22-24, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Zurich, Switzerland, 2026. - 353 p.

154 У контексті роману гора постає метафорою ковчега, що ширяє над бурхливим океаном історії, який розлився в долині. Примітно, що надія на виживання Марана реалізується саме завдяки ймовірному союзу верху й низу (міфологема союзу землі та неба). Маленька донька Анатолії — Воске — призначена Кирилові, синові онука Валінки, народженому в долині. У фіналі роману сказано: «… Усі вже забули про літери, які вона (Настасія — мати Кирила — прим. автора) розгледіла на огорожі могили білого павича, але Маран давно визнав у них ініціали єдиних нащадків, хлопчика й дівчинки, яким судилося або обрубати історію села, або ж вигадати її нову сторінку …» [1, с. 184]. Як бачимо, заявлена бінарна опозиція залучається авторкою не лише для позначення протиставлених просторів, а й відіграє ключову роль у формуванні ідейно-тематичної своєрідності роману, способу фінального розв‘язання його головної проблеми. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХДЖЕРЕЛ: 1. Абгарян Н. С неба упали три яблока. Люди, которые всегда со мной. Зулали. М.: Издательство АСТ, 2023. 2. Леви-Стросс К. Структурная антропология / Пер. с фр. В. Г. Сквозникова. М.: ЭКСМО-Пресс, 2001. 3. Топоров В. Н. Мифы народов мира: Энциклопедия в 2-х т. / Гл. ред. С. А. Токарев. — М.: Советская энциклопедия, 1980. — Т. 1. С. 398–406. 4. Топоров В. Н. Мировое дерево: Универсальные знаковые комплексы. М.: Рукописные памятники Древней Руси, 2010. — Том 1.