Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science in the Era of Globalization‖ (May 22-24, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Zurich, Switzerland, 2026. - 353 p.

311 теоретичну призму «культурної травми» (cultural trauma) та «демографічної інженерії» (demographic engineering) [2; 7]. Запропоноване дослідження має на меті відійти від суто кількісного статистичного аналізу людських втрат і сфокусувати увагу на якісній, структурній деформації культурної екосистеми регіону. Актуальність теми полягає у визначенні того, як саме штучне вимивання ключових демографічних груп (носіїв сільської традиції та міської гуманітарної еліти) створило умови для агресивної радянської уніфікації, ідеологічного тиску та асиміляції Центральної України. 1. Каталізатори та масштаби демографічного колапсу. Процес депопуляції Центральної України у досліджуваний період мав хронологічно неперервний характер і визначався трьома основними факторами. Першим потужним чинником стали фронтові втрати під час вигнання нацистських окупантів у 1943–1944 рр. Наймасштабніші військові операції — битва за Дніпро та Корсунь-Шевченківська наступальна операція — супроводжувалися жорстокою практикою мобілізації цивільного населення польовими військкоматами. Цей непідготовлений контингент, відомий в історіографії як «чорносвитники», кидали в бій без належного обмундирування, зброї та підготовки [6, с. 45]. Архівні дані свідчать, що в окремих районах Полтавської та теперішньої Черкаської областей осіння мобілізація 1943 року вилучила до 80% залишків працездатного чоловічого населення [10, арк. 54]. Серед загиблих опинився значний відсоток молодої регіональної інтелігенції - сільські вчителі, студенти-гуманітарії, керівники аматорських колективів, що спричинило тривалу інституційну кризу в освітній та культурній сферах. Другим і найбільш руйнівним для традиційної народної культури чинником став повоєнний масовий голод 1946–1947 рр. Попри те, що початковим тригером кризи стала жорстка посуха, катастрофічний рівень смертності був безпосереднім наслідком репресивної хлібозаготівельної політики радянського уряду, спрямованої на забезпечення індустріальних