Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science in the Era of Globalization‖ (May 22-24, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Zurich, Switzerland, 2026. - 353 p.

321 громадська вулиця – вхід – внутрішній двір. Внутрішні двори при цьому повинні залишатися простором мешканців і сусідської взаємодії, а не транзитним коридором. Такий принцип особливо значущий у контексті війни, коли локальна спільнота та взаємна підтримка стали одним із головних ресурсів стійкості середовища [1, 5]. Соціальна різноманітність має розглядатися як один із центральних критеріїв планування. Малі міста і селища повинні передбачати житло для різних груп населення, тобто бути інклюзивними: людей з особливими потребами, літніх людей, молодих сімей, внутрішньо переміщених осіб, військовослужбовців, одноосібних домогосподарств, багатодітних сімей, осіб з потребою у частковому поєднанні проживання і праці. Це означає, що житлова структура має бути варіативною не лише за формою будинків, а й за масштабом, типами квартир, формами власності та сценаріями користування. Підхід, за якого різні типи житла інтегруються в одну квартальну структуру, дозволяє уникати сегрегації та створює передумови для більш збалансованих спільнот [1, 3, 5]. Окрему увагу необхідно приділяти локальній ідентичності та архітектурній мові малих населених місць. Нове середовище не має бути безликим і універсальним. Воно повинно враховувати історичні, локальні та національні особливості силуету, кольорової палітри, матеріалів, типів дахів, масштабів фасадів і характеру вулиць. Для цього доцільно передбачати архітектурні паспорти фасадів, дизайн-код або систему рекомендацій для різних елементів забудови. Якщо в реалізації беруть участь кілька забудовників, усі вони повинні працювати в межах спільних регламентів, що забезпечують архітектурну єдність вулиці і водночас допускають варіативність окремих рішень. Особливо важливими є кутові акценти кварталів, локальні орієнтири, видові домінанти та композиційна якість панорам [1]. У сучасних умовах кліматичної нестабільності та зростання екстремальних погодних явищ розвиток єдиного блакитно-зеленого каркаса є не допоміжним, а базовим принципом планування. Для малих населених місць України це означає