Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science in the Era of Globalization‖ (May 22-24, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Zurich, Switzerland, 2026. - 353 p.

328 Харків є показовим прикладом для обґрунтування такої методології. За результатами попереднього авторського GIS-аналізу, садибна забудова займає близько 60% площі Харкова, тобто не є маргінальним або периферійним явищем. Вона безпосередньо впливає на параметри міського розвитку: щільність населення, ефективність громадського транспорту, пішохідну зв'язність, якість публічного простору, можливості реконструкції та повоєнного відновлення. При цьому садибна забудова Харкова є внутрішньо неоднорідною. У робочій типології дослідження виокремлено вісім генетичних типів: історичні слободи XVII–XVIII століть, сільськогосподарські хутори і поселення, робітничі поселення, садово-дачні масиви, радянські райони індивідуальної забудови, відомчі й кооперативні масиви, сучасні котеджні селища та самобудови перехідного періоду. Особливої актуальності ця проблема набуває у воєнному та повоєнному контексті. Руйнування, яких зазнали садибні райони Харкова після 2022 року, з одного боку, посилили соціальну вразливість мешканців, а з іншого — відкрили складне питання про майбутню просторову реконфігурацію пошкоджених територій. Без попереднього аналітичного розрізнення різних типів садибних районів повоєнне відновлення ризикує або відтворити попередні проблеми, або замінити їх новими конфліктами хаотичного ущільнення. Таким чином, виокремлення садибного району як самостійної аналітичної одиниці є не лише термінологічним уточненням, а методологічною передумовою для переходу від узагальненого і часто оціночного ставлення до «приватного сектору» до системної роботи з різними типами органічної малоповерхової забудови. Для великих пострадянських міст такий підхід є необхідною передумовою більш відповідального, обґрунтованого і контекстуального планування. Висновок. Органічна малоповерхова садибна забудова є не залишковим елементом міського розвитку, а складною просторовою системою, що потребує окремого аналітичного інструментарію. Обґрунтування садибного району як самостійної одиниці містобудівного аналізу дозволяє перейти від