Proceedings of the International scientific and practical conference ―Science in the Era of Globalization‖ (May 22-24, 2026) / Publisher website: www.naukainfo.com. - Zurich, Switzerland, 2026. - 353 p.

55 суб‘єкти господарювання (сімейні фермерські господарства). На цьому рівні реалізуються управлінські рішення, що формують конкретні економічні, екологічні та соціальні результати господарювання СФГ. Розвиток агропродовольчих ланцюгів доданої вартості (мікро-рівень) тісно пов'язаний з розвитком сільських громад (мезо-рівень) та є передумовою підвищення їх стійкості в умовах динамічних соціально-економічних змін. Дослідження довели, що рівень стійкості агропродовольчих систем значною мірою залежить від специфіки «капіталів громади» та активної ролі місцевих спільнот у формуванні та підтримці цих ланцюгів [5]. Враховуючи вище викладене, вважаємо, що стратегія управління розвитком СФГ повинна базуватися на інтеграції екзогенних (зовнішніх) і ендогенних (внутрішніх) факторів, при цьому рівень сталого розвитку регіонів України виступає аналітичною основою для диференціації стратегічних рішень з урахуванням специфіки регіонального середовища. У зовнішньому контексті, визначальними є державна політика підтримки, імплементація європейських стандартів (acquis communautaire), розвиток кооперації, а також системи дорадництва та аграрної освіти, які формують інституційне середовище функціонування фермерства. Водночас внутрішнє середовище охоплює тип обраної виробничої моделі, організаційно-управлінську структуру господарства, рівень технологічної оснащеності, підприємницькі компетенції та загальний ресурсний потенціал (рис. 1).